Тема: Портрет в графіці. Лінійна побудова портрету. Виражальні можливості лінії для передачі емоційного стану людини. Створення автопортрету «Дзеркало душі».

Мета:

• ознайомити з поняттям портрет, автопортрет в графіці, та познайомити учнів з автопортретами художників (Т.Шевченка, Г.Нарбута, Трістана Тцари, Роя Ліхтенштейна, А.Ерделі, Й.Бокшая, В.Микити, Г.Глюка);
• вчити учнів розкривати свій внутрішній світ за допомогою графічних засобів, розвивати асоціативне мислення;
• виховувати повагу до людини.

Навчальні завдання: познайомити з портретами митців, з’ясувати мету створення автопортрета, створити асоціативну композицію «Автопортрет «Дзеркало душі»».

Тип уроку: комбінований.

Техніка: графіка.

Обладнання для вчителя:репродукції автопортретів Т.Шевченка (1830, 1861р.), Г.Нарбута, Т.Тцари, Р.Ліхтенштейна, А.Ерделі, Й.Бокшая, В.Микити, Г.Глюка, папір, сангіна, олівець, пастель, маркер.

Обладнання для учнів: підручник, папір, графічні матеріали за вибором .

Словник

Портре́т (фр. portrait) — мальоване, скульптурне або фотографічне зображення людини або групи людей.

Автопортрет – портрет автора.

 

Хід уроку

І.Організаційний момент та мотивація навчальної діяльності.

Ви бачите два твори – що їх об’єднує? (жанр – портрет). А які відмінності між ними? (техніка виконання)

«Загальне у людей тільки одне: всі вони різні.». Роберт Зенд

– Як ви розумієте це твердження ?

Так, справді, кожна людина унікальна і неповторна, а спілкування з нею збагачує наш внутрішній світ.

Зображення людини посідає значне місце в образотворчому мистецтві.

Біблійні легенди оповідають: коли Ісуса вели до місця страти на Голгофу, жінка на ім’я Вероніка, своєю хустиною обтерла піт з його чола. Невдовзі, здивована і вражена жінка побачила на хустині зображення чоловічого обличчя.

– До вашої уваги репродукція картини Ель Греко ,,Свята Вероніка“, на якій ми бачимо Вероніку з Священною хусткою.

– Чи можна віднести даний твір до портретного жанру?

• Як тоді, називаються портрети, авторами яких є самі митці? (автопортрет)

Практично кожен художник залишив по собі своє власне зображення. Так, наприклад, Рембрандт створив близько 80 автопортретів. Як ви думаєте, яку мету переслідує художник, зображуючи себе?

ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку

– Сьогодні на уроці , тема якого – “Автопортрет”.

Ми:

• познайомимося з автопортретами відомих митців ;
• з’ясуємо мету створення автопортрета;
• створимо свій автопортрет.

ІІІ. Повідомлення   нового   матеріалу

 

Наше знайомство з автопортретами митців, я хочу розпочати з автопортрета українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка, який він написав коли йому було 31 рік.

– Що символізує свічка? Так, свічка символізує віру, запалену свічку уявляли символом душі лю­дини — тому про людину, яка пра­ведно живе, кажуть: «Його свічка ясно горить!»

Отже, в даній роботі художник створює образ шукача істини, який розмірковує над власною долею і долею рідного народу.

Сам автор пише:

Думи мої, думи мої

Лихо мені з вами!

На що стали на папері

Сумними   рядами?

І тому, в автопортреті передаються думки, мрії, сподівання. З глибини картини на нас дивляться сповнені суму очі передчасно постарілого художника. Важко уявити, але минулого лише 16 років з моменту створення попереднього автопортрета. (показ репродукції автопортрета 1860р.)

– Про що можуть свідчити зміни в образі людини ? (умови життя, матеріальні негаразди, перебування на засланні….)

А поруч останній автопортрет Тараса Шевченка, написаний 1861 року.

Зовсім по іншому виглядає автопортрет відомого українського художника Георгія Нарбута. (показ автопортрета художника)

Георгій Нарбут підніс мистецтво української графіки на світовий рівень. Його талант проявився в книжковій графіці, він є автором численних ілюстрацій до книг, зокрема першої ,,Української абетки“. Художнику належить зображення першої української гривні доби УНР та перших поштових марок УРСР. А ще він був майстром силуету , саме в цій техніці і виконана робота. Для силуету характерна суцільна пляма і чіткий контур.

– Чи можемо ми побачити риси обличчя художника? Визначити настрій?

– Так, настрій у автора піднесений, автор має багато ідей. Адже полотно, на якому малює художник піднято вверх, а права рука зображена так, ніби він її піднімає і малює.

– Зверніть увагу, що художник доповнює автопортрет різними зображеннями.

За допомогою зображень своєї творчої спадщини художник розкриває коло інтересів та професійну діяльність.(мету створення автопортрета вивішую на дошку)

 

За допомогою простих засобів французький художник Андре Массон створює свій образ. (показ репродукції автопортрета)

Що передає митець в своїй роботі? (емоції, почуття, переживання )

Трістан Тцара – румунський поет. В цікавому вигляді створює автопортрет.

– Чому автор наповнює контур своєї голови різними зображеннями? (головне в людині не зовнішність, а внутрішній світ людини)

На тлі розглянутих автопортретів зовсім дивною виглядає робота американського художника Роя Ліхтенштейна, який замість голови зображує дзеркало. Чому? (людська сутність є відображенням оточуючого світу).

Наші земляки також малювали автопортрети. Це і Ерделі Адальберт, і Володимир Микита і Йосип Бокшай, який намалював «Автопортрет з автопортретом». Тут Бокшай зобразив себе у старості з автопортретом, створеним у молоді віки. Це ніби поєднання двох поколінь, старості і молодості…

Зараз уважно роздивіться автопортрет вірменського художника Мартіроса Сар‘яна «Три віки» (сторінка 93 підручника).

Що передав автор?

Яка основна ідея твору?

Ми познайомилися з низкою автопортретів. З‘ясували мету створення автопортретів.

Ви всі, напевно, думали, що автопортрет повинен повністю відповідати зовнішності людини, але головне в автопортреті – передати свій настрій, уподобання, власне бачення і сприймання світу.

Малюючи автопортрет, нам потрібно домогтися передати глядачу не стільки передачу зовнішньої схожості, скільки відкриття внутрішнього світу через думки , мрії, сподівання, коло інтересів, професійну діяльність, емоції, почуття, свій внутрішній світ, своє «я».

Дивлячись на автопортрет, ми зможемо побачити себе з іншого боку, краще зрозуміти себе, навіть повірити у себе, розкрити свої «приховані» можливості.

ІV.Практична робота

1. 1. Пригадати композицію.
2. Настрій.
3. Пригадаємо основні пропорції обличчя людини.

 

(Вчитель виконує роботу на дошці).

А тепер ви, учні, виконайте автопортрет.

Наше знайомство продовжується, нехай надихають вас на творчу роботу чарівні звуки музики

V.Підсумок

– Які завдання стояли перед нами на початку уроку?

– З автопортретами, яких художників ми познайомилися?

– Що мають на меті митці створюючи свої портрети?

Представлення робіт учнями, їх аналіз.

Оцінювання робіт.

У мене склалося приємне враження від спілкування. Вражеий багатством вашого внутрішнього світу, широким колом інтересів, захоплень, мрії, думок. Цінуйте це в собі.

V. Домашнє завдання.

Придивіться уважно до своїх друзів, перегляньте фото і зверніть увагу на їхні найхарактерніші риси – ніс, обличчя, губи, осанку, звички.

Урок з образотворчого мистецтва у 4 класі.

Тема. Чарівний будинок. Архітектура як будівельне мистецтво. Образ будівлі, її призначення. Створення на основі асоціацій образу казкового будинку. Узгодження декору з формою. Практична робота: «Будинок для казкового персонажа».

Мета:

1. Розкрити особливості побудови форми, декоративного оформлення української ха­ти, навчити передавати плановість простору, використовувати колірно-тональні засоби (на початковому рівні).
2. Розвивати образне мислення, спостереж­ливість, зорову пам’ять; активізувати творчу ініціативу.
3. Формувати естетичне ставлення до навко­лишнього світу.
4. Виховувати спостережливість, прагнення створити новий художній образ.

Обладнання, матеріали: фарби, фломастери, кольорові олівці, альбом;

зоровий ряд: предмети екстер’єру українсь­кої хати, дитячі роботи із зображенням ук­раїнського села, репродукція картини Й.Бокшая «Ужгород».

Хід уроку

Організація класу

1. Актуалізація опорних знань

Мабуть, усі ви колись мріяли побувати у Країні казок. Сьогодні на уроці ми спробуємо помандрувати загадковими вулицями цієї країни, ознайомитися з її архітектурними спорудами. А допоможе нам у цьому Зайчик, якому ми повинні допомогти дібратися до своєї хатинки. Допоможемо йому?

Зайчик скаче лісовою галявиною, аж раптом його зустрів Вовк. Щоб вовк не з’їв Зайчика, ми повинні йому допомогти відгадати загадки Вовка.

Які види образотворчого мистецтва ви вивчали на попередніх уроках?

• Які зображення називають пейзажем?
• Хто такий архітектор?
• Що таке орнамент?

Молодці, учні, ви допомогли Зайчику відгадати загадки від Вовка і він запросив нас до своєї чарівної хатинки де він вирішив нам розповісти багато цікавого. Але спочатку подивіться на ці дві зображення. Що їх об’єднує і що їх різнить? Так, одне зображення фотографія, а інше картина відомого закарпатського художника Йосипа Бокшая «Ужгород». На обох зображено архітектурні споруди. На фото ви бачите Закарпатську обласну філармонію, колишню синагогу, яка побудована за проектом архітекторів Дюли Паппа та Ференца Саболча у 1904 році.

III. Оголошення теми уроку

Сьогодні на уроці ми спробуємо зазирнути в далеке минуле України й довідатися, які особливості побудови й оздоблення української хати існували.

Закладали нову хату восени або влітку. Обряд починали ра­но-вранці.

У центрі майбутнього житла ставили стілець, застелений рушником, на якому лежали хрест, букет квітів, хліб, сіль, стояла склянка води. Старший майстер брав рушник із хлібом, цілував його, приказуючи: «Господи, поможи», і починав роботу. Рушник — своєрідний аванс — майстер забирав собі.

Завершення будівництва

На гребені даху ставили хрест, колоски й букет квітів. Це була «квітка»».

Хату обмазували білою глиною, а потім білили, тому що білий колір символізує чистоту. Розписували житло червоним , синім та зеленим кольорами. Червоний колір — енергійний, активний, символізує життя, волю, урочистість. Синій — спокійний, серйозний — довіру. Зелений – колір весни, воскресіння природи, багатства рослинного і тваринного світу.

Ці знаки-символи не тільки прикрашали житло, але й приносили щастя (їх називали оберегами).

Не було в Україні хати, біля якої не росла б калина. Не дар­ма в народі говорять: без калини немає України. Про це багато співається в українських народних піснях. Батьки вчили своїх дітей любити рідний край, висаджувати калину біля свого бу­динку в чужому краї, щоб не забувати родинні зв’язки, милу серцю Батьківщину.

Отже архітектура (грец. αρχιτεκτονικη — будівництво), — це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

За змістовим призначенням архітектуру поділяють на:

житлову, культову, декоративну, промислову, меморіальну.

Як ми вже знаємо, хату оздоблювати ззовні, це екстер’єр і всередині, це інтер’єр, декоративним орнаментом, в основному рослинним.

Ви гарно вислухали Зайчика і він вас запросив до свого кінотеатру. Перегляньте з ним мультфільм за мотивами української народної казки «Лисичка і Журавель».

1. Практична робота

Зараз давайте спробуємо себе уявити архітекторами і створити проект будиночка для Лисиці або Журавля (діти вибирають персонажа, якому будуть створювати хатинку).

– виріши, як буде розташована твоя композиція – вертикально чи горизонтально;

– проведіть лінію горизонту. Уважно погляньте послідовність побудови хатинки.

– поміркуй, які декоративні елементи використаєш для оздоблення фасаду будівлі; в якій техніці ти їх виконаєш. Перегляньте зразки орнаментів.

– Отож, до творчої роботи! Нехай фантазія й уміння допоможуть вам створити цікаві будівлі для наших казкових героїв! (звучить музика).

VІ. Підсумок уроку

 Що ми з вами сьогодні навчилися?

• Які труднощі у вас виникли під час виконання роботи?
• З чим новим ви познайомилися на сьогоднішньому уроці?

 Виставка кращих учнівських робіт.

1. Визначення завдання з підготовки до наступного уроку.
2. Проголошення уроку завершеним.
3. Прибирання робочих місць.

ТЕМА УРОКУ.  Графіка. Повітряна перспектива. Сільський пейзаж

МЕТА:

                      навчальна:    дати поняття про перспективу, її основні терміни та закономірності; формувати вміння правильно визначати положення предметів у просторі; учити передавати плановість і просторовість;

                     розвиваюча:   розвивати просторове мислення та образну уяву;

                     виховна:        виховувати любов до навколишнього середовища, любов до рідної природи.

ТИП УРОКУ: комбінований.

ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ: олівці, ручки (кулькові, гелеві), туш, перо, фломастери, кольоровий папір, графіка.

ОБЛАДНАННЯ:

для вчителя: репродукції картин,  плакати з прикладами визначення різних видів перспективи, макет бу­динку, плакати «Послідовність зображення дерев», «Повітряна перспектива»;

для учнів:     альбом, простий олівець, гумка, словник для запису термінів з образотворчого мистецтва.

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент

Підготовка учнів до уроку.

 

1. Повідомлення теми, мети уроку

На сьогоднішньому уроці, учні, ми з вами навчимося графічними матеріалами передавати красу рідного краю. Тому тема нашого уроку  „Повітряна перспектива. Сільський пейзаж”. Сьогодні на уроці будемо розвивати нашу просторову уяву, мислення, навчимося передавати плановість, просторовість.

Вузлики на пам’ять

Перспектива (франц. perspective, від латин. perspicio — бачу наскрізь, уважно розглядаю) — 1) Спосіб зображення об’ємних фі­гур на площині (картині, малюнку) залежно від уявних змін їхньої величини, чіткості, зумовлений ступенем віддаленості від глядача. 2) Відтворення уявних змін величини, контурів об’ємних предметів при малярському, графічному їх зображенні на площині. Види: лінійна, повітряна, ілюзорна, прямокутна.         3) Прикладна наука, що вивчає закономірності зображення предметного світу на площині відповідно до зорового сприймання.

Повітряна перспектива — вид перспективи, що показує, як змінюється колір і тон віддалених предметів, які сприймаються зором не досить яскраво і навіть не того відтінку, яким бачиться, якщо подивитися на них зблизька.

 

III. Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь:

Художники — найуважніші й найспостережливіші глядачі того, що нас оточує. Вони вміють помічати найменші зміни в природі, вони захоплюються нею, пізнають її і відображають у своїх творах за допомогою спеціальних художніх прийомів. Ось із такими при­йомами ми сьогодні ознайомимось.

Мандрування в країну «білого і чорного» продовжить знайомс­тво з деякими таємницями мистецтва графіки, зокрема виражаль­ними можливостями чорного та білого кольорів, які використову­ють у своїй творчості художники-графіки.

У графічному малюнку все складається лише з чорних і білих плям, ліній, штрихів, крапок. Такими засобами можливо відобра­жати не тільки сніг, зиму, дерева без листя, але за допомогою різ­номанітних штрихів та різними співвідношеннями в їх тональності можна передати багатоколірність природи.

Сучасні прийоми і засоби об’ємного зображення споруд і всього навколишнього середовища — це результат багатовікового творчо­го процесу.

Споконвіку людину цікавила зміна величини форми і кольору предметів залежно від їх положення в просторі.

Перспективне зображення постійно удосконалювалося. Пра­вильна в сучасному розумінні передача об’ємів на площині не була властива мистецтву стародавнього світу. Тільки в епоху Відроджен­ня відкриваються закони, які є основою сучасної науки про перс­пективу. Леонардо да Вінчі, Дюрер, Альберті, Віньола — кожний із них зробив неоціненний вклад у передачу перспективних зобра­жень протягом XV—XVI ст. Розвиток науки і живопису, прагнення до реалістичної передачі навколишньої дійсності обумовили появу прийомів правдивого зображення натури. Не випадково Леонардо да Вінчі називав живопис матір’ю перспективи. Слово «перспекти­ва» в перекладі з латинської мови означає «бачити наскрізь».

На відомій гравюрі Дюрера зображено запропонований ху­дожником прилад для малювання з натури крізь клітчасту сітку. Саме ця сітка є прототипом картинної площини, видошу­качем із зафіксованою точкою зору. Принципи побудови перспек­тиви, закладені майстрами Відродження, удосконалюючись, міцно увійшли в сучасну науку про перспективу.

 

IV. Формування нових знань і вмінь

 

Учні, на дошці ви бачите записані найважливіші терміни перспективи: лінія горизонту, точка зору, точка сходження ліній, центральна точка сходження ліній.

Ви вже знайомі з цими термінами. Спробуймо  повторити їх.

1. Що таке лінія горизонту?
2. Що таке точка зору?
3.  Що таке очка сходження ліній:
4. Що таке центральна точка сходження ліній?

 

Отже, перспектива — це зображення простору за певними за­конами. Для того щоб створити її, необхідно всю картину природи, яку ми бачимо перед собою, умовно розкласти на три плани: задній, середній і перший.

Задній план розташований близько до лінії горизонту. Предмети навколишньої дійсності, які на ньому зображені, ми сприймаємо меншими, чим вони є насправді.

Середній план розташований між заднім і першим. Предмети на ньому зображуються дещо більшими, ми вже можемо розглядіти на них деякі деталі.

Перший план розташований поряд з нами. Ми можемо роздиви­тися найменші деталі предметів, що містяться на ньому. Предмети першого плану частково перекривають своїм силуетом середній і задній плани.

Розгляньте репродукції картин .

Як зображені дерева і трава на першому плані? А на задньому? Як зображується колосся на першому плані? Яка лінія горизонту?

Чому хмари великі?

Як зображено море?

Які почуття викликає у вас картина?

V. Практична робота

Учні в альбомах, а учитель на великому аркуші, закріпленому на мольберті, виконують сільський пейзаж.

Учні виконують сільський  пейзаж  із передачею лінійної та повітряної перспективи графічними матеріалами. Учитель допомагає їм порадами, рекомендаціями. Послідовність виконання малюнка:

1. Вирішити композиційне зображення (загальний, початковий нарис із урахуванням положення лінії горизонту).
2. Побудувати будинок чи будинки з урахуванням лінійної перс­пективи.
3. Промалювати в позначених місцях дерева, транспорт, людей.
4. Деталізувати малюнок з урахуванням повітряної перспективи, добиваючись його виразності та цілісності.

Підсумок уроку

Учитель аналізує й оцінює роботи учнів, кращі розміщує  на  дошці.

 VІІ. Домашнє завдання

Спостереження за навколишнім середовищем, змінами тонових і  колірних відношень зі зміною світла (ранком, опівдні, вечером)