Виховний захід в поєднанні з майстер-класом.

DSCF4595DSCF4630DSCF4635DSCF4598DSCF4599DSCF4641

Тема:Без родини нема України

Мета: розширити, поглибити уявлення дітей про сім’ю, родину, рід, їх значення в житті людини. Навчити учнів виготовляти родинне дерево у техніці «витинанка».

Пробуджувати пізнавальний інтерес до історії свого родоводу.

Розвивати активність мислення, творчу уяву.

Виховувати почуття любові й поваги до батьків та Батьківщини, гордості за свій народ, його історію, культуру, традиції,шанобливе ставлення до старшого покоління.

Обладнання: святково прикрашений клас: вишиті рушники, у вазонах – кетяги калини, квіти,на дошці – вислови про родину, фонограми до пісень, мультимедійна презентація до заняття, на партах – сімейні фотоальбоми учнів, кольоровий папір, клей, ножиці (для виготовлення витинанки).

Крилаті вислови до заняття.
Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.
Найдорожчий клад, як вродині лад.
За ледачим чоловіком жінка марніє, а за хорошим – молодіє.
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
У дитини заболить пальчик, а у матері серце.
Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж кого ріднішого над матіночку.
Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.
Без сім’ї нема щастя на землі.
Є три біди у людини: смерть, старість і погані діти.

Хід заняття

Учитель:

Усе, що є найкраще у дитини:
Її талант, культура, доброта —
Від тата й мами йде і від родини —
Незаперечна істина свята.
Сім’я, родина — це велике диво,
Там є любов і ласка, і тепло.
Там дітям затишно і радісно, й щасливо,
Тепер у нас і завжди так було.
Як тато є й матуся є рідненька,
Там добре дітям, є в них доброта.
В дітей тоді й сорочечка біленька,
І ластівкою мрія заліта.
Сім’я, родина в кожного хай буде,
В ній стільки щастя, мудрості й тепла!
Живіть щасливо на землі цій, люди,
Й щоб доля ваша світлою була!

ВЧИТЕЛЬ. Доброго дня, шановні учні.(Учні вітаються). Діти, у нас сьогодні трохи незвичайна виховна година, адже до нашого класу завітало багато гостей, завітали ваші батьки, дідусі та бабусі. Давайте привітаємо всіх.

Учні: Доброго дня, шановні гості! Доброго дня, шановні батьки! Щиро вітаємо вас на нашій виховній годині.

Вчитель: Учні, тема нашого заняття має назву « Без родини нема України». Сьогодні ми з вами поговоримо про сімю, родину, рід та їх значення у житті кожної людини., про повагу до батьків, шанування старших, з’ясуємо значення слова «родовід». Сподіваюся, ви будете як завжди активні і,разом з тим, уважні.

Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини. В родині людина робить свої перші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю..

Найбільшим  дарунком  Господа  для  людини – є  сім’я .  Це  той  оберіг,  куди  повертаєшся  з  далекої  дороги , те  місце , де  можна  спочити ,  зігріти  душу .

Українська мудрістьговорить:  « Без  сім’ї немає  щастя  на  землі», «Немає  сім’ї – нема держави». Як з маленьких цеглинок вибудовується величезна будівля, так із кожної окремої сімї утворюється наша чудова країна Україна.

На нашу виховну годину ми запросили матусь і татусів, бабусь і дідусіві саме їм присвячуємо сьогодні найщиріші слова.

Учні, на сьогодні ви мали підготувати вірші та розповіді про маму і тата, про дідуся і бабусю. І зараз ми надаємо вам слово.

1-й учень

Добрий день, наші мами,

Добрий день татусі,

Добрий день, любі дідусі і бабусі,

І звичайно, гості всі.

2-й учень 

Добрий день, люди добрі,

Що сидять в нашій господі,

Раді тут васвсіх-вітати,

Щастя і добра бажати.

3-й учень

Красиво і світло у нашій світлиці,

Вазони на вікнах стоять вогняні,

Сьогодні у класі — родинне свято,

І хочеться всіх привітати мені.

4-й учень

Шануймо батька, шануймо матір —

І нам воздасться теж добром.

Хай буде шана в кожній хаті

І дух сімейний за столом!

5-й учень

Шануймо батька, шануймо матір,—

Нам каже Біблія свята,

І щастям будем ми багаті

На всі часи, на всі літа.

Учитель

Слова ці треба памятати,

Бо в них основа доброти.

Коли б не батько і не мати,

Чи був би на цім світі ти?

Слова ці треба змалку вчити

В них світить істина стара:

Коли в добрі батьки і діти,

Тоді всім вистачить добра.

— Шанування батьків своїх – один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Найдорожчі у світі люди – рідні батьки. Вони завжди простять, зрозуміють, вислухають. Поки живі батьки, ми всі щасливі, поки живі батьки — кожен із нас залишається дитиною і в 20, і в 30, і в 40 років. Спочатку батьківські очі дивляться на нас з любов’ю, потім – з гордістю, а далі – з надією. Зростають діти – старіють батьки, це – не-минуче, це – невблаганність часу.Тож шануймо, поважаймо, любімо всім серцем наших батьків, поважаймо дідусів, бабусь, бо вони – наша родина, наша сімя.

 Виходять хлопчик і дві дівчинки з хлібом і сіллю на вишитому рушнику.

 Хлопчик

 Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно .

Кладе на вкраїнський рушник.

1-а дівчинка

Бо ж нашому роду — нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі,

Дай, Боже, нам віру і братню згоду,

На довгії роки, на вічні віки.

2-а дівчина 

Родина, рід — які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Тож народилось чудове свято –

Прийшли сьогодні з дітьми мама й тато.

Цей хліб насущний ви прийміть від нас

Щоб був достаток в домі повсякчас,

І злагода, і щастя, і тепло.

Щоб всій родині радісно було!

(Підносять хліб найстарішому представникові роду.)

Вчитель: Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики, защеплювати ґудзики. Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють. А якщо ми зустрічаємось з незгодами, вони завжди готові підтримати нас, підставити своє дружнє плече допомоги.Мати – привчає нас до роботи і акуратності. А батько до господарства і спритності. І де б ми не були, завжди повинні пам‘ятати про своїх матусь і татусів. Прийти, допомогти їм, поговорити з ними, притулитись до їхніх натруджених рук.

Учень
І коли згрубіла наша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей.
Бережіть їх від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей.
Учень
Не скупіться на добрі слова,
Бо у світі так мало тепла,
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.

Учень
І коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата,
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті

Учень

Батьки і діти, діти і батьки.
Нероздільне й одвічне коло,
Ми засіваємо життєве поле,
І не на день минулий – на віки,
Бо наша кров пульсує в їхній долі.
Батьки і діти, діти і батьки.

Пісня «Батьки мої»(слова і музика Ірина Федишин).

Вчитель: Перше слово, яке діти вимовляють в усіх країнах світу, це слово “МАМА”. І не даремно, бо першою людиною, яка схиляється над їх колискою, є мама.
До речі, у багатьох мовах світу слово “мама” починається літерою “М”.

Діти(по черзі)
– Мама – румунська, російська, українська,
– майка – болгарська,
– матка – польська,
– містер – грецька,
– медер – шведська,
– мадре – іспанська,
– муттер – німецька,
– мам – португальська,
– мазер – англійська.

Вчитель:

Мама… Перше милозвучне слово, з якого дитина починає мудру науку словотворення. Мамина ласка — це чарівні ліки від будь-якого болю. Мамина пісня — це те найдорожче, що відкладається в душі дитини ще з колиски.

Вчитель: . Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості.

Мама… Тільки вона нічого не пошкодує для своєї дитини. Це вона у хвилину небезпеки ніколи не згадає просебе, все віддасть для того, щоб захистити дитину. Материнська любов не знає кордонів, страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею.

Мати тяжко страждає, якщо її дітей спіткало лихо, і розцвітає, стає молодшою, веселішою, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми.

Учень:Мати, наша мати, як голубка сива,

Любові крильцями всіх нас прикривала.

Мати, наша мати, як сонечко ясне,

Цілий день нам світить і в нічку не гасне.

Мати, наша мати, як ангел із неба, –

Вдень і вночі знає, що дітям треба.

Учень      

Спасибі вам, рідні мами,

Що ви тут сьогодні із нами.

До вас наше перше слово —

Матусі, рідненькі, будьте здорові!

Учень

Щоб не сивіло в вас волосся,

Щоб не морщилось чоло,

Щоб вам, кохані рідні мами,

У всьому і завжди везло.

Щоб вас кохали наші тата

І дарували квіти вам.

Немає ж бо у всьому світі

Жінок, чарівніших за мам.

Учень

Просте, звичайне слово мати,—

А скільки ніжності й тепла!

Якщо всі ласки їх зібрати,

Не буде міри їм й числа!

Вчитель:

Пам’ятаймо, любі діти,

Пам’ятаймо завжди з вами,

Що для нас в. усьому світі.

Найдорожчі — наші мами!

 Молитва за маму

(дівчинка в українській сорочці із свічкою в руках)
Є у мене найкраща у світі матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки для рідної мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ той, у люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди

Вчитель:

Батько… Тато…

Суворий. Вимогливий. А любов до дітей — стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину потрібно любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою є батьківська любов.

Учень

Батько має обов’язок піклуватися про родину, годувати її та захищати. Татко може і насваритись, якщо це потрібно. Кожне зауваження сприймається як належне, тому що його робить глава сім’ї. І робить, найчастіше, справедливо.

Споконвіку діти до батька зверталися на ВИ. А називали його ніжно і любляче: тато, татко, татечко, татонько, татусенько, татуньо, татусю..

Учень:

Роль батька в сім’ї неоціненна. Отож, учися шанувати свого тата. Його слова, його приклад мають бути святим законом у будь-якій родині.

Ніхто немає права засуджувати своїх батьків. Кожен повинен зрозуміти просту істину — батьки дали нам життя. І кожен у хвилини непорозуміння чи образи повинен повторювати ці слова: «Своєю появою на світ я завдячую тобі».

Учень
Як мені вас не любити, тату рідний, неню?
Тож ви мене згодували, дбаєте про мене.
Тож ви мене згодували власними руками.
Ой нема то ніде в світі, як в тата і мами.

Учень
Тато розуму навчає,
мама приголубить.
Ніхто мене так на світі,
як вони не любить.

Вчитель: Діти, а чи знаєте ви, звідки походить слово «тато, татусь»? Легенда розповідає так: “Давно колись до молодої матері навідувалась лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на ім‘я Тато. Гарненький хлопчик привітно посміхався до лісової красуні, і та подарувала йому пісеньку “Татонько, татонько”. Виріс хлопчина у статного парубка. З‘явилися у нього свої діти, їх Леля навчила кликати свого батька: “Тато, татусь, таточко”. Чи справді було так чи ні, але всі українські діти з давніх-давен кличуть батька татком, таточком, татусем.

Учень:
З овсім не старенький
Любий мій татусь,
Ми з ним добрі друзі
І я цим горжусь.
Він такий розумний
Все на світі знає,
Бо книжок багато
Він завжди читає.
Мій татусю рідний
Завжди будь таким:
спритним і веселим, –
Вічно молодим
Вчитель:
Батьків приклад у родині мав велике значення. Діти, особливо хлопчики, намагалися наслідувати батька, бути такими ж як він.
Учень: (хлопчик):
Не дарма вважає
Наша вся сім‘я,
Що на тата ззовні
Дуже схожий я.
Підросту ще трішки,
Усього навчусь
І таким завзятим
Стану, як татусь!
Вчитель:
Тато, татусь, таточко. Назва людини з сильним характером, міцними руками. Назва людини, яка все може може зробити, вміє все полагодити вдома.А як усміхнеться тато, то скільки ласки і тепла в його погляді. І де не глянеш – всюди видно татову руку.

Учень
Горе чи нещастя, чи біда яка
Всіх нас виручає татова рука.
Татова правиця знає труд і піт.
Із руки цієї ми йдемо у світ.

Учень
Як підеш у люди,
щоб там не було,
хай в тобі не згасне
батькове тепло.

Учениця
Кажуть я мала вередувала,
Плакала частенько і дарма,
На руках у тата засинала,
І в ночі татусь мороку добру мав.

Учень
Як хворів я, мама наді мною
Промовляла тихо: все мине
А татусь холодною водою –
Обтирав мене.
Вчитель:
Ми всі чиїсь діти.Пройде кілька років – ви станете дорослими і теж батьками. А ви, батьки, станете ще старші. Проте всі повинні пам‘ятати, що ви в житті ступите на стежку, яка зветься Старість. А народна мудрість вчить.
Діти по черзі:
– що робить батько, те й його дитятко.
– що зробили для батьків, те зроблять для тебе твої діти.
– годуй батька на печі, бо й сам будеш там.
– як син до батька обходиться, таких синів матиме.

Вчитель:
Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти – говорить українська народна мудрість. “Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а від самих дітей”. (В.О. Сухомлинський).

Тому й хочеться переповісти цікаву й повчальну казку

“Як внук діда виручив”.

Був собі дід, а в нього був син жонатий. Дід був такий старий, що став уже забувати. От син сидить одного разу із жінкою тай каже:- що ми будемо з батьком робити, що не вмира та й не вмира?
– Знаєш що? Візьми лубок здоровий. Зсадиш його з печі, та й на лубок. Винесем його на холод, може простудиться і вмре.
Так вони і зробили.
А маленький внучок все те бачив…
Що ти там робиш? – питають якось батьки свого сина.
Оце – лубок, а оце – дідусь! Це як будете вже такі старі, як дідусь, то я тоді й вас – на лубок тай винесу на мороз, щоб вам було те, що й дідусеві, – відповів він.

Вчитель: Учні, чого вчить нас ця казка? Який висновок можна зробити з неї?

(Відповіді учнів).

Учень:
Дорогі мами й тата! Хоч ми і пятикласники, та в нас є теж свої бажання. Як інколи хочеться вашої додаткової уваги! І не завжди хочеться відповідати на ваше “Чому?”.

Вірш “Батьки чомучки”
Ну і мама! Ну і тато!
Наче справжні дошкільнята:
Нічогісінько не знають –
Смішно і казать комусь,

Бо щодня мене питають
Лиш одне “Чому” й “Чому”.
– Ти чому образив Віту?
– А чому отримав двійку?

– А чому прийшов так пізно?
– Та чому в шкарпетках дірка?
– Ти чому такий непослух?
– А чому не стелиш постіль?
– Ти чому це вірш не вчиш?
– А чому портфель без ручки?
– І чому такий синець?
Ох настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи –
Хоч би й дуже захотів…
Треба їх віддать до школи,
Хай питають вчителів!

 

Вчитель: Крім матусь і татусів у нашому класі присутні також бабусі і дідусі – ці невтомні трудівники, скарбничі мудрості нашого народу, зберігачі сімейних традицій, цікаві казкарі. Вони люблять вас, своїх онуків, піклуються про вас,02передають вам свої знання і уміння.

Учень (хлопчик).
Ой бабусенько рідненька,
Чарівниченько любенька,
Твої руки золоті
В невсипущому труді.
Твою працю я шаную,
Твоє серце добре чую.
І тебе, – я побажаю, –
Хай сонечко завжди вітає!

Учениця.
Цілую бабусині натруджені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки,
Що вміють такий смачний хліб випікати
І людям добро завжди дарувати.

Учень.
Любий, добрий наш дідусю,
Ми – твої внучата,
Прибігаємо до тебе,
Щастя побажати.
Хоч твоє волосся сивиною
Густо посріблилось,
Ти для нас, дітей маленьких,
Другом залишився.

Учениця.
Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити,
Як бути чесним, добрим,
Як по правді жити.
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будем
І в життя твою науку
Понесемо всюди.

 ВЧИТЕЛЬ. Сім’я – яке прекрасне слово, воно несе в собі багату спадщину. Кожна сім’я має своє коріння.. Знати свій родовід, зберігати про нього пам’ять – це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Доки існує життя на землі, доти роду людськом нема переводу.

З давніх – давен існувала така традиція: кожен повинен знати свій рід до сьомого коліна поіменно.Коліно — це одне покоління роду. Про того, хто пам’ятає про своїх предків до сьомого коліна, можна сказати, що він знає свій рід дуже добре. Адже кожна людина це перше коліно, її батьки — друге коліно, дідусі й бабусі — третє коліно, прадіди іпрабабусі — четверте… Знати рід до сьомого коліна, значить, знати далеких своїх прапращурів, а яких починається родовідне дерево З кожним членом роду були пов’язані цікаві історії, події, чим більше людина знала про свій рід, тим довше жила пам’ять про померлих родичів, тим більше берегли і підтримували живих. Тож у нас, українців, завжди існував дуже тісний зв’язокміж поколіннями.
Учитель:
Старші піклувалися про молодших, молодші допомагали старшим. І як в давнину, так і зараз кожна людина береже і вшановує світлу пам’ять про своїх предків. Про кожен рід живе серед людей добра чи недобра пам’ять.
Митрополит Іларіон казав: «Сім’я – то домашня церква, на якій увесь світ стоїть, як на скелі своїй. Щоб пам’ять про старші покоління зберігалася довше, у нас, українців, є традиція – виготовляти родовідні дерева.

Зараз ми надамо слово вчителю образотворчого мистецтва і,одночасно, батькові учениці 5-А класу Антоніни Зейкан Іванові Петровичу,який більш детально розповість вам про родовідне дерево і навчить вас створити його.

(Виготовлення “Родинного дерева” у техніці витинвнка).

Підведення підсумків заняття.

ВЧИТЕЛЬ. От і добігає кінця наша виховна година.

Учні, про що ми сьогодні говорили?Чого ви навчилися на виховній годині? Які висновки можна зробити? (Відповіді учнів).

Ми щиро вдячні всім учням за активну підготовку до заняття, вдячні батькам та гостям, які відвідали нас.

А закінчити хочеться такими словами:

Хай наш незвичайний сімейний урок
Для вас усіх буде, як свято.
Нехай всі родини, як пишний вінок,
Щастям барвистим будуть багаті.
Бабусю шануйте та дідуся,
Матусю любіть і тата,
Нехай родина дружна уся
Буде на радість завжди багата.
Хай тішиться внуками бабця та дід,
Хай тато та мама радіють дитині,
Хай буде, як дуб, могутнім ваш рід,
Хай злагода й мир запанують в родині!
Пісня «Родина» (Слова:Вадим Крищенко. Музика:Олександр Злотник).